25 грудня 2006ketnorber
категорії: література, літературна рецензія

Політичні делікатеси Марини Гримич у «Варфоломієвій ночі»

Марина Гримич - Варфоломієва нічУ вас коли-небудь виникало бажання стати народним депутатом України? Ну хоч на хвильку відчути на собі тягар відповідальності за народ, важливість протирання дорогущого костюму на державних кріслах, спіймати романтику відряджень за державні кошти на фешенебельних авто? Вам коли-небудь хотілося стати учасником запеклих законодавчих баталій і блокування трибун? Тоді книга Марини Гримич «Варфоломієва ніч» саме для вас.

1 новий коментар  читати
 
16 грудня 2006ketnorber
категорії: література, літературна рецензія

Любомира Княжич: казочка про життя в Мороці

Морокі стинаючи колізей
на приреченість сатурнічну
ти не віриш що морок цей
не загрожує бути вічним
Іван Андрусяк
Коли життя скидається на засмальцьований серіал, коли кожен день повторює наступний, коли зникають бажання, а з ними і надія, коли конфлікт між тим, що всередині і тим, що навкруг настільки розриває тебе, що боляче дихати, коли єдине чого бажаєш – це загубитися у натовпі, перестати існувати, зробити крок у туман, коли хочеться кричати так, щоб тебе раптом почули всі – тоді до твого серця поступово і впевнено прямує морок.

 читати
 
2 листопада 2006ketnorber
категорії: література, літературна рецензія

Білоруська фантасмагорія, або Про те як мишка до самого кінця лишалася оптимісткою*

ХодільціПро те, що не все так добре у нашому світі всі знають давно, проте дуже мало людей намагаються сказати про таке вголос. Певно тому, що вважають, що рано чи пізно кожен має сам дійти до такого висновку. Що рано чи пізно кожен homo sapiense, якщо він дійсно-таки sapiense, пройшовши безліч випробувань та сотні разів підкорившись долі, усвідомлює, що справедливість існує, але не тут і не зараз. Ми часто нарікаємо на те, що наша Україна квазідержава, що, мовляв, у нас все є, але тільки на папері і тільки для вибраних, що все, що декларується, ніколи не виконується, а те, що робиться ніяк не позначається на нашому житті. Ми вважаємо, що ми одні такі – живемо за писаними законами у світі, де вони ніколи не діяли. А що як десь тут, зовсім-зовсім близько існує держава, яка живе взагалі не за юридичними законами, а за законами фантасмагорії? Держава, у якій вже давно змішалися поняття правди і брехні, в якій слово матеріальне хоча б тому, що це єдине, що в кожної людини є і чого влада ще не спромоглася до кінця приватизувати? Що як ця держава – така близька і знайома – пропонується нам декотрими політиканами як вирішення всіх наших власних проблем?

 читати
 
4 жовтня 2006ketnorber
категорії: література, літературна рецензія

«I've Got A World On My String» – Юрко Вовк, «Гра у безкінечність»

Юрко Вовк, «Гра у безкінечність» «Багато, о-о-о, дуже багато може на цьому світі жінка.
 Вона або дає, або не дає життя новій людині.
Лише вона знає, що добре, а що зле, бо через
 неї світ довідується про те, що каже нам небо...»
Юрко Вовк, «Гра у безкінечність»


    Бароковій людині жилося, певно, краще. Тому що вона твердо вважала, що доля її задовго до народження вже написана, і нічогісінько змінити вона не може. Та й у давніх греків нитку долі ткали мойри абсолютно без людської згоди на те. А зараз – одна суцільна невизначеність. Кожен ладен робити свій вибір, кожен думає за себе, кожен є творцем власної долі і так далі. А що як раптом, отак з невідомого дива, виявиться, що нашими вчинками керує Хтось. Хтось не в значенні Бога, Абсолюта, Істини чи Справедливості, а просто Хтось – невідомий нам та нашій свідомості, настільки далекий і близький водночас, що ми ніколи б не вигадали Його. І цей Хтось має нас за пішаків на своїй шаховій дошці. І цього Когось не особливо-то і цікавить особиста доля кожного. Його цікавить тільки Час та його потреби.

 
 читати